Реперфузійна терапія — механічна тромбектомія або внутрішньовенний тромболізис — стандарт лікування гострого ішемічного інсульту. Однак її результати суттєво варіюють між пацієнтами, тож для ранньої стратифікації ризику клініцисти потребують простих та доступних інструментів.
Дослідники з Дебреценського університету (Угорщина) показали, що тест на співвідношення клітин крові, призначений до початку реперфузійної терапії, слугує надійним предиктором результатів лікування інсульту.
Це показав їхній мета-аналіз, до якого увійшли дані 30 досліджень: 20 присвячених механічній тромбектомії (МТ), 10 — внутрішньовенному тромболізису(ВВТ). В усіх дослідженнях зразки венозної крові забирали до початку реперфузійної терапії, а функціональні наслідки оцінювали за модифікованою шкалою Ренкіна через три місяці після інсульту, де 3–6 балів визначався як несприятливий результат.
Найбільш інформативним показником виявилося співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (NLR). Підвищений рівень індексу NLR асоціювався з підвищеним на 9% ризиком несприятливого результату після механічної тромбектомії та на 11% — після внутрішньовенного тромболізису. Крім того, у пацієнтів після механічної тромбектомії підвищений NLR був повʼязаний із підвищеним на 5% ризиком смерті.
Інший показник — співвідношення лімфоцитів до моноцитів (LMR) — «спрацьовував» лише для пацієнтів після механічної тромбектомії. В цій підгрупі вищий рівень LMR асоціювався зі зниженим на 21% ризиком несприятливого функціонального результату
Решта досліджуваних співвідношень — тромбоцитів до лімфоцитів, тромбоцитів до нейтрофілів та моноцитів до лімфоцитів — не показали статистично значущого звʼязку з функціональними наслідками ані після МТ, ані після ВВТ.
Автори роботи підкреслюють практичну цінність отриманих результатів: співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів — показник легко розрахувати на основі рутинного загального аналізу крові, він не потребує додаткових витрат та спеціального обладнання, хоча в той самий час слугує предиктором функціональних наслідків гострого ішемічного інсульту. Втім, для впровадження NLR у клінічну практику як стандартного інструменту стратифікації ризику необхідні подальші дослідження з чітко визначеними порогами прийняття рішень та оцінкою впливу на тактику ведення пацієнтів.
