У нещодавньому звіті міжнародної комісії, до складу якої увійшло 58 експертів, пропонуються нові критерії діагностики ожиріння, що можуть кардинально змінити класифікацію та лікування цього розладу в майбутньому.
Ключові моменти звіту: для діагностики ожиріння експерти рекомендують використовувати показник жирової маси, при цьому клінічне ожиріння має визначатися за дисфункцією органів і нездатністю виконувати повсякденну діяльність.
Тим, у кого внаслідок надмірної ваги розвиваються хронічні захворювання, потрібно ставити діагноз «клінічне ожиріння», тоді як тим, хто має таких проблем зі здоровʼям, — «ожиріння доклінічне».
У тексті документа наголошується, що, ставлячи діагноз пацієнтам із надмірною вагою, лікар повинен не просто розраховувати індекс маси тіла (ІМТ), а й брати до уваги загальний стан здоровʼя конкретної людини.
Згідно зі звітом, надлишок жиру можна визначити шляхом вимірювання окружності талії, співвідношення талії до стегон або співвідношення талії до зросту. Для білих дорослих ожиріння визначається як окружність талії 102 см або вище для чоловіків і 88 см або вище для жінок; співвідношення талії до стегон понад 0,9 для чоловіків і понад 0,85 для жінок; і співвідношення талії до зросту понад 0,5. Медичні працівники також можуть використовувати для вимірювання надлишку жиру в організмі двохенергетичну рентгенівську абсорбціометрію (DXA) або подібні методи.
На початку року FDA випустило проект настанови для випробувань нових препаратів, які розробляються для лікування ожиріння, девальвувавши такий показник, як втрата загальної ваги, що визначається ІМТ. В оновлених стандартах, які не змінювалися з 2007 року, наголошується на значенні зниження жирової маси. Згідно з оновленими стандартами FDA, препарат від ожиріння вважається ефективним, якщо за рік підтримувальної терапії він забезпечив статистично значуще зниження жирової маси принаймні на 5% порівняно із плацебо.