Нове дослідження виявило, що тривале використання інгаляційних кортикостероїдів у хворих на астму може призводити до пригнічення функції надниркових залоз. Спрогнозувати цей ризик допоможуть певні метаболічні біомаркери.
Дослідники з Гарвардської медичної школи протестували плазму дорослих пацієнтів з астмою, які застосовували інгаляційні кортикостероїди. Використовуючи методики метаболоміки, вони відібрали 810 метаболітів для оцінки їхнього зв’язку з рівнем кортизолу — біомаркера функції надниркових залоз. Дані електронних медичних записів допомогли побудувати моделі машинного навчання для прогнозування ризику гіпофункції надниркових залоз.
Аналіз біохімічних шляхів виявив метаболічні зміни, пов’язані з цим станом. У пацієнтів з наднирковою недостатністю було виявлено значне зниження рівня 7 стероїдних і 5 нестероїдних метаболітів. 12 метаболітів показали сильний зв’язок із пригніченням функції наднирників, і незалежно підтверджені були 5 із них, пов’язані з унікальними метаболічними шляхами.
На думку авторів, ці п’ять метаболітів можуть слугувати прогностичними біомаркерами, дозволяючи ідентифікувати хворих із підвищеним ризиком гіпофункції надниркових залоз. Найефективнішою для прогнозування ризику на основі цих біомаркерів виявилася модель упорядкованої логістичної регресії. Ця інформація допомагатиме лікарям коригувати фармакотерапію, наприклад, переводити пацієнтів на альтернативні препарати або спонукатиме їх посилювати моніторинг функції надниркових залоз.
