Недавнє дослідження VITAL, опубліковане в The American Journal of Clinical Nutrition, вказує на перспективну роль добавок на основі вітаміну D у захисті теломер і уповільненні їх скорочення.
Теломери — це спеціалізовані структури з хроматину, розташовані на кінцях хромосом. Вони забезпечують стабільність і цілісність хромосом під час поділу клітин. Люди з короткими теломерами мають вищу ймовірність клітинного старіння та апоптозу, що підвищує ймовірність розвитку вікових патологій, таких як серцево-судинні хвороби та рак.
У межах попередніх випробувань було виявлено, що вітамін D знижує ризик розвитку прогресуючих онкологічних захворювань, аутоімунних хвороб, а також зменшує рівень біомаркерів запалення, таких як С-реактивний білок. Окреме дослідження також показало, що 2000 МО вітаміну D на добу асоціюється з підвищенням рівня теломерази, яка сприяє збереженню довжини теломер. Однак до VITAL не проводилося масштабних довгострокових випробувань, які б оцінювали вплив добавок вітаміну D на збереження довжини теломер.
Для вивчення цього питання було запущено плацебо-контрольоване дослідження за участю 1071 добровольця віком близько 65 років. В них збирали зразки крові на початку випробування, через 2 роки та через 4 роки, а довжину теломер вимірювали за допомогою кількісної ПЛР.
Результати VITAL показали, що добавки вітаміну D дійсно уповільнюють скорочення теломер. За 4 роки в групі плацебо спостерігалося значне скорочення теломер, тоді як у групі, яка приймала додатковий вітамін D, воно було мінімальним. За оцінками вчених, ця різниця була еквівалентна зменшенню біологічного старіння приблизно на 3 роки.
Важливо зазначити, що хоча ці дані виглядають обнадійливо, деякі експерти застерігають, що ефект може коливатися в межах нормальної варіації довжини теломер і не обов’язково має клінічне значення. Крім того, використаний для вимірювання довжини теломер метод кількісної ПЛР може бути менш надійним порівняно з клінічним стандартом Flow FISH.
Автори роботи погоджуються з необхідністю підтвердження їхніх результатів у подальших дослідженнях і вивчення впливу вітаміну D на інші біологічні маркери старіння, зокрема, епігенетичні чи протеомні годинники.
