Виділено новий підтип депресії, пов’язаний із циркадними ритмами
Австралійські дослідники ідентифікували специфічний підтип депресії, який характеризується порушенням циркадних ритмів, або внутрішніх біологічних годинників. Цей підтип був виявлений у 23% учасників масштабного національного генетичного дослідження, що охопило понад 11 тисяч осіб. Пацієнти з цим підтипом частіше стикалися з раннім початком захворювання, більш важким перебігом та меншою ефективністю поширених антидепресантів – селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), ефективність яких знижувалася на 12%.
Особливості циркадного підтипу депресії
Дослідження, проведене командою Еміліани Тоніні та Яна Гікі з Центру мозку і психіки Сіднейського університету, базувалося на аналізі даних Австралійського дослідження генетики депресії. У дослідженні взяли участь 11 380 дорослих європейського походження з діагностованою депресією. Критеріями для віднесення до циркадного підтипу були щонайменше три з шести визначених ознак: соціальна десинхронізація (так званий “соціальний джетлаг”), сезонність симптомів, зміщення фази сну на більш пізній час, вечірній хронотип (схильність до активності ввечері), ранкова втома та гіперсомнія (надмірна сонливість). Дослідники встановили, що цим критеріям відповідають 2604 учасники, що становить 23% від загальної вибірки. Серед них значно переважали жінки (80% порівняно з 73% у загальній групі), а середній вік становив 37,9 років.
Клінічні прояви та відмінності
Пацієнти з циркадним підтипом депресії демонстрували низку характерних особливостей. Захворювання у них дебютувало в більш ранньому віці. Також у цих осіб частіше спостерігалися маніакальноподібні та психозоподібні переживання, суїцидальні думки, вищий рівень психологічного дистресу та соматичні скарги. Крім того, під час епізодів депресії вони частіше набирали зайву вагу. Ці відмінності, як показав аналіз, були статистично значущими.
Критика та обмеження дослідження
Незважаючи на виявлені тенденції, незалежні експерти, опитані британським Science Media Centre, поставилися до результатів дослідження стримано. Професор Девід Кертіс з Університетського коледжу Лондона висловив думку, що описані ознаки більше схожі на симптоми атипової депресії і не утворюють самостійного нового підтипу. Професор Ендрю Куган з Мейнутського університету звернув увагу на відсутність незалежного підтвердження результатів (реплікації) та недостатнє обґрунтування вибору саме цих критеріїв для визначення підтипу. Ронан Лордан з Королівського коледжу хірургів Ірландії зауважив, що зв’язки з генетикою виглядають дещо “циркулярними”, оскільки вечірній хронотип, який є одним із критеріїв, також часто пов’язаний з порушеннями циркадних ритмів. Крім того, він вказав на ретроспективний характер даних про відповідь на лікування та їхню самооцінку.
Самі автори дослідження визнають певні обмеження своєї роботи. До них належать перехресний дизайн дослідження, що не дозволяє встановити причинно-наслідкові зв’язки, використання самозвітів пацієнтів без об’єктивних вимірювань циркадних ритмів, а також виключно європейське походження учасників. Незважаючи на потенційну клінічну цінність виявленого підтипу, дослідники наголошують на необхідності незалежного повторного дослідження для підтвердження їхніх висновків та подальшого вивчення біологічних механізмів та прогностичної цінності цього підтипу депресії.
