Підшлункова залоза – життєво важливий орган, розташований у верхній частині черевної порожнини, позаду шлунка. Її довжина становить приблизно 15-20 сантиметрів. Вона виконує дві ключові функції: бере участь у процесі травлення, виробляючи ферменти, що допомагають розщеплювати білки, жири та вуглеводи, а також регулює обмін речовин через синтез гормонів, зокрема інсуліну, який контролює рівень цукру в крові.
Через те, що підшлункова залоза складається з різних типів клітин, у ній можуть виникати різні види пухлин – як доброякісні, так і злоякісні. Рак підшлункової залози – це злоякісне новоутворення, що формується з клітин протоків або залозистої тканини органа. Це одне з найнебезпечніших онкологічних захворювань, оскільки на ранніх стадіях воно часто має безсимптомний перебіг, а діагноз зазвичай встановлюється вже тоді, коли пухлина поширюється за межі органа.
В Україні у 2024 році було зареєстровано приблизно 4500 нових випадків раку підшлункової залози – 1757 серед чоловіків та 1662 серед жінок, а кількість смертей становила 2594. Станом на 2024 рік на обліку перебувають 9333 особи з раком підшлункової залози. На момент діагностики переважна більшість пацієнтів уже мали поширені стадії хвороби:
- І стадія – 7,6%,
- ІІ стадія – 19,6%,
- ІІІ стадія – 14%,
- IV стадія – 39,8%.
Такі показники безпосередньо впливають на виживаність: серед пацієнтів, у яких діагностували хворобу в 2023 році, 61,1% не прожили навіть року.
Подібна ситуація спостерігається і у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я та Global Cancer Observatory, щороку у світі реєструється понад 495 тисяч нових випадків цього захворювання. Рак підшлункової залози входить до п’ятірки провідних причин смерті від онкологічних хвороб, а п’ятирічна виживаність у глобальному масштабі залишається нижчою за 10%. Причина цього полягає у складності раннього виявлення та швидкому прогресуванні хвороби, що робить її однією з найсерйозніших проблем сучасної онкології.
Які симптоми може викликати рак підшлункової залози
Аномальні зміни у підшлунковій залозі часто розвиваються непомітно, і саме тому їх рідко вдається виявити на ранніх стадіях. Симптоми зазвичай з’являються тоді, коли пухлина досягає значних розмірів або починає тиснути на сусідні органи, детальніше на сайті лікарні https://www.lissod.com.ua/ua/about-cancer/cancer-types/rak-podzheludochnoj-zhelezy/. Тип проявів залежить від розташування пухлини, її розміру та того, чи порушує вона вироблення травних ферментів або гормонів, зокрема інсуліну.
Якщо новоутворення розташоване в голівці підшлункової залози, одним із перших симптомів може стати жовтяниця – пожовтіння шкіри та слизових оболонок, що виникає через здавлення жовчної протоки. Часто вона супроводжується свербежем шкіри, потемнінням сечі та знебарвленням калу.
Коли пухлина розвивається у тілі або хвості органа, переважають біль у верхній частині живота або спині, який може посилюватися вночі чи після їжі. Через недостатнє вироблення ферментів погіршується травлення, що проявляється здуттям, нудотою, діареєю або жирним, блискучим калом (стеатореєю). Характерною ознакою є також раптова, без видимих причин втрата маси тіла.
Якщо пухлина впливає на клітини, що виробляють інсулін, може спостерігатися підвищення рівня цукру в крові, іноді настільки значне, що саме нововиявлений цукровий діабет стає першим проявом захворювання.
Загальні симптоми (втомлюваність, слабкість, зниження апетиту, біль у животі) часто залишаються непоміченими, хоча саме вони мають насторожити, особливо людей старше 50 років або тих, хто належить до групи ризику. Своєчасне звернення до лікаря при появі подібних ознак є вирішальним для раннього виявлення хвороби та підвищення шансів на ефективне лікування.
Які аналізи дозволяють діагностувати рак підшлункової залози
Як зазначають фахівці лікарні LISOD, діагностика цього типу пухлин потребує комплексного підходу, оскільки захворювання часто довго не проявляється специфічними симптомами. Щоб підтвердити або запідозрити діагноз, лікар оцінює стан організму за допомогою лабораторних та інструментальних досліджень.
Насамперед проводять аналізи крові, які можуть показати порушення функції печінки, підвищення рівня білірубіну або ферментів – це може свідчити про здавлення жовчних проток. Також визначають рівень онкомаркерів, зокрема CA 19-9 і CEA. Підвищення цих показників не є абсолютним підтвердженням аномальних змін, але допомагає лікарю запідозрити злоякісний процес і контролювати перебіг хвороби під час лікування.
Додатково можуть досліджувати сечу та кал, щоб оцінити роботу підшлункової залози та наявність порушень травлення, зокрема нестачі ферментів.
Важливим етапом є візуалізація органа – ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини часто є першим кроком, який дозволяє виявити зміни у структурі підшлункової залози або наявність пухлини. Для більш точної оцінки використовують комп’ютерну (КТ) чи магнітно-резонансну томографію (МРТ), які допомагають визначити розміри новоутворення, його межі та поширення на сусідні органи.
У разі потреби лікар може призначити ендоскопічне ультразвукове дослідження (ЕндоУЗД) – воно дозволяє детальніше розглянути структуру залози зсередини та взяти зразок тканини для біопсії. Саме біопсія, гістологічне дослідження клітин пухлини, є вирішальним етапом, що остаточно підтверджує діагноз раку підшлункової залози.
Комплексне проведення цих аналізів і досліджень дає змогу точно визначити природу захворювання, стадію процесу та підібрати оптимальну тактику лікування.
Як лікується рак підшлункової залози
Методи протипухлинної терапії залежать від стадії захворювання, розташування пухлини, загального стану пацієнта та наявності метастазів. У більшості випадків застосовується комбінований підхід, що поєднує кілька методів терапії. Основні методи лікування:
- Хірургічне втручання. Це єдиний метод, який може забезпечити повне видалення пухлини, якщо вона локалізована й не поширилася на інші органи. Найчастіше проводять операцію Уіпла (панкреатодуоденектомію) – видаляють головку підшлункової залози, частину дванадцятипалої кишки, жовчну протоку та жовчний міхур. У випадках, коли пухлина розташована в тілі або хвості органа, виконують дистальну резекцію підшлункової залози, іноді разом із селезінкою.
- Хімієтерапія. Використовується як самостійно, так і після операції для знищення залишкових ракових клітин і запобігання рецидиву. У неоперабельних випадках хімієтерапія допомагає сповільнити прогресування хвороби, зменшити розміри пухлини та полегшити симптоми.
- Променева терапія. Застосовується для зменшення пухлини перед операцією або для контролю росту раку, коли хірургічне втручання неможливе. Іноді комбінується з хімієтерапією (хімієпроменева терапія).
- Таргетна терапія. Спрямована на блокування специфічних молекулярних механізмів, що відповідають за ріст пухлини. Призначається у певних випадках, коли виявлено відповідні генетичні мутації.
- Імунотерапія. Активує власну імунну систему пацієнта для боротьби з пухлинними клітинами. Хоча цей метод ще вивчається, він уже демонструє перспективні результати в окремих групах хворих.
- Паліативне лікування. Використовується, коли радикальне лікування неможливе. Його мета – полегшити симптоми, зменшити біль, поліпшити апетит і якість життя пацієнта.
У кожному випадку план терапії розробляється індивідуально мультидисциплінарною командою лікарів – онкологом, хірургом, гастроентерологом, хімієтерапевтом і радіологом. Такий підхід дозволяє досягти максимальної ефективності лікування та забезпечити пацієнтові найкращий можливий прогноз.
Рак підшлункової залози – це захворювання, у якому вирішальну роль відіграє час. Воно довго може не давати чітких симптомів, тому кожна затримка зі зверненням до лікаря зменшує шанси на ефективне лікування. Якщо з’являються ознаки, що викликають занепокоєння, важливо не зволікати з обстеженням. Діагностику та лікування слід проходити у клініці, яка має досвід і можливості для комплексного підходу, наприклад у Лікарні ізраїльської онкології LISOD – медичному центрі, що спеціалізується на сучасній онкологічній допомозі та застосовує міжнародні протоколи лікування. Саме точність діагнозу та правильно обрана стратегія терапії визначають результат і дають пацієнтові шанс на контроль над хворобою.
