Категорії Статті

Аналіз на кортизол: розшифровка результатів та норми гормону стресу

Оцінка рівня кортизолу в організмі вимагає суворого врахування часу забору біоматеріалу, віку та статі пацієнта. Оскільки цей стероїдний гормон виробляється корою надниркових залоз хвилеподібно, його концентрація постійно змінюється протягом доби. Для правильного розуміння результатів лабораторного дослідження необхідно зіставити отримані показники із загальноприйнятими референтними значеннями та виключити чинники тимчасового впливу.

Аналіз на кортизол: Таблиця норм кортизолу за типами досліджень

Референтні межі можуть незначно відрізнятися залежно від обладнання та тест-систем конкретної лабораторії. Загальні медичні орієнтири для дорослих виглядають так:

Тип дослідження / БіоматеріалЧас забору / ПараметрНорма для дорослих
Кортизол у сироватці кровіРанок (06:00 – 10:00)138 – 690 нмоль/л (5.0 – 25.0 мкг/дл)
Вечір (16:00 – 20:00)55 – 386 нмоль/л (2.0 – 14.0 мкг/дл)
Вільний кортизол у слиніРанок (06:00 – 10:00)1.9 – 19.1 нмоль/л
Ніч (22:00 – 00:00)менше ніж 2.8 нмоль/л
Вільний кортизол у добовій сечіЗбір за 24 години30 – 280 нмоль/добу (11 – 100 мкг/добу)

При інтерпретації результатів аналізу на кортизолу жінок обов’язково враховується наявність вагітності (особливо в третьому триместрі) та прийом оральних контрацептивів. Ці фактори здатні природно підвищувати рівень загального кортизолу в крові у 2–3 рази без наявності реальних патологій наднирників.

Причини підвищеного рівня кортизолу

Стан, при якому концентрація гормону стабільно перевищує норму, називається гіперкортицизмом. Високі показники вказують на надмірну стимуляцію надниркових залоз або наявність органічних патологій.

Патологічні чинники

  • Синдром або хвороба Іценка-Кушинга: Доброякісні чи злоякісні новоутворення гіпофіза (які продукують надлишок АКТГ) або безпосередньо кори надниркових залоз.
  • Пухлини неендокринних органів: Позалегеневі або інші новоутворення, що секретують АКТГ-подібні речовини (ектопічний АКТГ-синдром).
  • Медикаментозний вплив: Тривала або безконтрольна терапія системними глюкокортикоїдами (преднізолон, дексаметазон, гідрокортизон).

Функціональні чинники

  • Гострий або затяжний психоемоційний стрес.
  • Хронічне недосипання та збиті біоритми (наприклад, при нічних змінах роботи).
  • Надмірні фізичні перевантаження (перетренованість).
  • Тривале голодування або незбалансовані жорсткі дієти.

Причини зниженого рівня кортизолу

Падіння концентрації гормону нижче референтних значень (гіпокортицизм) свідчить про виснаження або руйнування тканин, відповідальних за його вироблення.

Основні причини зниження:

  • Первинна недостатність кори надниркових залоз (Хвороба Аддісона): Руйнування залозистої тканини через автоімунні процеси, туберкульозне ураження або крововиливи.
  • Вторинна недостатність: Зниження функції гіпофіза або гіпоталамуса, внаслідок чого зменшується синтез адренокортикотропного гормону (АКТГ), який стимулює роботу наднирників.
  • Синдром відміни глюкокортикоїдів: Різке припинення прийому гормональних ліків після тривалого курсу, через що власна ендокринна система не встигає відновити секрецію.

Аналіз на кортизол: Супутні діагностичні тести

Одиничний забір крові часто фіксує лише випадковий стрибок кортизолу, викликаний хвилюванням у маніпуляційному кабінеті. Для встановлення точного клінічного діагнозу ендокринологи застосовують комплексний підхід:

  • Визначення рівня АКТГ: Проводиться паралельно з аналізом на кортизол для встановлення локалізації проблеми (мозок чи наднирники).
  • Мала дексаметазонова проба: Спеціальний тест із прийомом таблетки штучного стероїду на ніч. У нормі він має заблокувати вироблення власного кортизолу на ранок. Відсутність зниження вказує на патологію.
  • Аналіз нічної слини: Дозволяє перевірити, чи знижується рівень гормону в період фізіологічного мінімуму (близько півночі).

Правильна інтерпретація відхилень аналізу на кортизол можлива лише на основі комплексного обстеження. При виявленні стабільних коливань показників необхідно звернутися до лікаря-ендокринолога для призначення інструментальної діагностики (УЗД, КТ чи МРТ).