Джерело: unian.ua
За часів СРСР з’явилася версія, що екологічно чистий продукт роблять із песиків.
Господарське мило було єдиним, а тому найкращим продуктом для очищення будь-чого. Саме ним радянські громадяни мили тіло і волосся, прали одяг і проводили будь-які маніпуляції з прибирання в будинку. Це й не дивно – перші шампуні та порошки з’явилися тільки в 70-ті, до цього було тільки господарське мило. УНІАН з’ясував, чи правда, що його тоді робили з собак.
Як робили господарське мило в СРСР насправді
Кожна радянська дитина достеменно знала, з чого робиться господарське мило – з жиру вуличних собак. Звичайно, дорослі здебільшого в цю версію не вірили, а особливо затяті противники знущання з тварин стверджували, що важко знайти більш екологічний продукт, ніж господарське мило, адже склад його практично повністю складається з яловичого, свинячого і баранячого жиру. Ніяких собак там і в помині бути не може.
Також варто знати, що входить до складу господарського мила 72 % не тільки жир, а й луг, олії та кислоти. Цифра на бруску (найчастіше – 72, рідше – 65) якраз і позначає кількість цих самих кислот. Наприклад, для миття голови і тіла краще підходить 65%, а господарське мило 72% до блиску очистить речі і будинок.
Чому вирішили, що господарське мило з собак – в СРСР був нюанс
Люди старшого покоління, які застали часи Радянського Союзу, підтвердять, що тоді зустріти на вулиці безпритульного собаку було практично неможливо. І можете собі уявити – жодної бродячої тварини, зате цілі полиці хорошого жирного мила. Звідси і з’явилося питання про те, з чого роблять господарське мило насправді.
Як ми вже сказали, склад господарського мила СРСР безпечний і для людей, і для тварин, а бродячих собак на вулицях Союзу не було, тому що їх відловлювали. По містах їздили спеціальні “собачі будки”, і якщо бачили бездомного пса, то ловили сачком. Потім відвозили до спеціального притулку. Якщо раптом собака виявлявся породистим, але втік від господаря, він міг викупити його в робітників цього притулку. Хоча, незважаючи на таку логічну версію, деякі люди і тоді, і зараз впевнені, що нічийних песиків рано чи пізно “пускали на мило”.
